Сверстюк Євген

доктор філософії, політв’язень, дисидент

Сверстюк Євген

Закінчив філологічний факультет Львівського університету (відділення "Логіка і психологія“). Викладав українську літературу в Полтавському педагогічному інституті, працював старшим науковим співробітником Українського НДІ психології. На початку 1960-х завідував відділом прози журналу "Вітчизна“. Чотири рази був звільнений з роботи з політичних мотивів. До захисту кандидатської дисертації не був допущений. До арешту в 1972 працював відповідальним секретарем редакції "Українського ботанічного журналу“. Був засуджений на максимальний термін – 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Йому були інкриміновані антирадянські твори, публічні виступи перед працівниками освіти з критикою ідеологічних стереотипів, окремі висловлювання.

Під час ув’язнення брав участь у численних акціях протесту – голодуваннях і страйках. На засланні працював столяром геологічної експедиції. Продовжував столярну роботу в Києві після відбуття покарання, у зв'язку з поїздкою в Американське посольство на зустріч дисидентів був звільнений. З кінця 1990-х брав участь у роботі напівлегального Українського культурологічного клубу. Є незмінним редактором християнської газети "Наша віра". З 1989 року – президент Української асоціації незалежної творчої інтелігенції, яка присуджує щорічні премії ім. Василя Стуса. У 1993 році обраний президентом Українського Пен-клубу.

Автор книг "Собор у риштованні" (1970), "Блудні сині України" (1993), "Шевченко і час" (1996), "На святі надій" (1999), есе і статей з літературознавства, психології і релігієзнавства, віршів і перекладів з німецької, англійської, російської. Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка. Дійсний член Української Вільної Академії Наук.


Змінити дані чи фото team@platfor.ma