07 липня 2012
0000-2012

Проект "Українська формула. Колір: Анатолій Криволап/Марія Приймаченко/народна картина" (25 травня – 7 липня)

Виставки
Проект

З 25 травня до 7 липня в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" триватиме виставковий проект "Українська формула. Колір: Анатолій Криволап/Марія Приймаченко/народна картина". Колір є універсальною складовою українського всесвіту. Починаючи від жовтогарячої глини трипільської кераміки, через золото, на тлі якого переливаються усіма барвами мозаїки Софії Київської, він став головним засобом художньої виразності у добу бароко і залишається таким досьогодні. Колір присутній скрізь – у пейзажі, у музиці, у малярстві. В останньому він сягає знакового рівня. Сучасне українське мистецтво послуговується кольором розкуто і вільно, вибираючи напротивагу північній аскезі концептуалізму південну повноту трансавангарду. Саме колір дозволяє ідентифікувати більшість творів, створених в Україні, як українські. Однією із перших цієї фундаментальної категорії торкнулася Галина Скляренко у виставковому проекті "Глущенко / Сільваші" (2003, галерея "Аліпій"). Предметом дослідження авторки стала європейська модерністична традиція живописної культури, обмежена здебільшого вузьким колом фахових проблем. Героєм нинішнього проекту є чи не найбільш знана постать сучасного українського малярства Анатолій Криволап. Однак не життєвий і творчий успіх художника спонукав зробити цей вибір, а його принципове, дещо відмінне від академічного, розуміння природи кольору та його витоків. Сам він декларує своє бачення наступним чином: "В живописі існує чимало законів, але взяти чисті фарби, що аж кричать, і зробити так, щоби вони ідеально співпадали – для цього потрібно було знайти якісь нестандартні підходи. Мене завжди заворожували яскраві кольори і я зрозумів, що потрібно докласти зусиль, щоб упоратись із таким завданням. Важливість кольору інтуїтивно відчуває народне мистецтво, зокрема українське, в якому дуже часто поєднуються відкриті яскраві кольори". Останнє спостереження Анатолія Криволапа і є тим мотивом, що насрізно пронизує проект. З-посеред художників, що склали епоху в історії українського мистецтва, чільне місце належить Марії Приймаченко. Справжній масштаб цієї постаті, значення якої виходить далеко поза коло народної культури, починає проступати лише зараз, лише зараз приходить усвідомлення співмірності творчості великої майстрині з пошуками провідних художників століття, що минуло. Головним формотворчим чинником аркушів Приймаченко є колір. Ніна Велігоцька, авторка альбому, присвяченого майстрині, влучно зауважує, що "він сам начебто обирає необхідну форму". Годі шукати дотичні між кольором Приймаченко і кольором Криволапа. Обидва радше окреслюють межі уявного простору, спроможного вмістити інші художні явища, які за браком місця неможливо показати у рамках одного проекту. Аркуші Марії Приймаченко виконують й іншу, не менш важливу функцію – фіксують той рівень мистецької еволюції, на якому зіштовхуються індивідуальне і колективне, професійне і народне, емоційне і декоративне. Скеровуючи погляд у напрямку, вказаному ними, ми побачимо на виставці народні картини – взірці культури, що виповнюють фонди Музею Івана Гончара. Чи, зокрема, не про них говорив Анатолій Криволап? Куратор виставки – Валерій Сахарук. Експозиція працює щодня, окрім понеділка, з 10:00 до 17:30 (санітарний день – останній вівторок місяця).

Відвідали

Початок

17:30

Вартість

Безкоштовно
comments powered by Disqus