28—29 травня 2015
2015-2015

Виставка «Вони гинуть, я залишаюсь жити»

Мистецтво
Виставка «Вони гинуть, я залишаюсь жити»
Фотографія: Наталія Гончарова

28 травня відбудеться відкриття виставки «Вони гинуть, я залишаюсь жити».

За період неоголошеної війни в країні сталася велика кількість соціальних потрясінь – починаючи від зміни суспільних норм до трансформації колективного мислення. Радикалізація політичного життя, рух у бік диктату конформізму породжує конфлікт між багатоманіттям індивідуальностей та національною свідомістю, межі якої визначилися антиросійськими архетипами.

Нові цінності проявилися у відродженні мілітаристських настроїв, спровокованих необхідністю вести боротьбу з противником. Свідомість сформована у воєнний період відкидає суспільство на попередні етапи розвитку і неминуче спотворює майбутнє і сьогодення, яке пояснюється через досвід травматичного минулого. Подібні метаморфози навряд чи мають щось спільне з західним вектором розвитку обраним Україною. Адже саме почуття гідності і відчуття свободи, які завжди були індивідуальні для кожного народу, стали основоположними для країн європейського співтовариства, які навчилися відпускати завойовані території в ім'я свободи і демократії.

Але ідеї лібералізму в світовому контексті виявилися нежиттєздатними. На наших очах відбувся захід гуманістичного проекту: криза раціоналізму, ганебні війни ведуться наддержавами на підконтрольних їм територіях. Ніхто так і не зміг визначити закони, за якими розвивається людство. Коли немає впевненості в завтрашньому дні, суспільство звертається до містичного, ірраціонального досвіду. Відсилання до національного, як єдиного шляху розвитку, до війни як форми захисту державних интересів, створює умови для пробудження Героя (персонажа, універсального символу), сконструйованого в умовах військової реальності, де сенс речей до краю простий: тут наші, там вороги, і одразу видно, хто герой, а хто ні. І цей герой – солдат, який повернеться в труні за інтереси своєї держави. У прояві патріотизму і бажанні захистити історичні межі, він отримує сумнівне право вбивати іншого, виконуючи обов'язок. А саме в національному героєві, як у фокусі, збирається те найкраще і найцінніше, до чого спрямоване суспільство, що його породило. Героїзм потрібен для важких часів, – пише представник «втраченого покоління« Е. М. Ремарк в «Трьох товаришах». І якщо на війні зрозуміло, за що битися, то за що боротися іншим, хіба тільки за подолання варварської дикості в собі – питання, на яке ще треба знайти відповідь.

Експозиція проекту побудована з використанням творів художників, які працюють у різних напрямках: від футуризму Наталії Гончарової до радикального акціонізму Олександра Бренера. Об'єднані зверненням до проблеми кризи гуманістичного проекту ліберального суспільства, вони задають більше питань, ніж дають відповідей. Залишаючи образи сучасних героїв минулого – в міфологічних сценах Стародавнього Риму та братських могилах часів Другої світової війни оголюється суть героїчного. Виникає образ беззахисного солдата, життя якого принесене в жертву абстрактній ідеї. Подвиг якого буде завтра скасований, а його історія стане незручною та непотрібною. Аналізуючи наслідки зіткнення з військовою реальністю, в проекті відображена ситуація, в якій немає переможця. У екстатичному  танці смерті приймають участь всі.

Учасники: Олександр Бренер, Тетяна Гончарова, Андрій Сігунцов, Андрій Чепурко.

Олександр Бренер (1957) – художник, один з лідерів московського акціонізму, письменник.

Наталія Гончарова (1881–1962) – художниця-авангардистка. Внесла значний внесок у розвиток авангардного мистецтва.

Андрій Чепурко (1983) – художник, працює в жанрі інсталяції, акціонізму. Живе і працює в Києві.

Андрій Сігунцов (1992) – художник. Автор перформансів, акцій. Учасник виставок сучасного мистецтва.

 

 

Відвідали

Початок

19:00

Місце

G13 ProjectStudio
Балтійський пров. 23

Вартість

Безкоштовно

comments powered by Disqus